Галина Бахматова. Література і життя

Я познайомилась з Іриною в хабі і не змогла не написати про неї це маленьке оповідання... Херсонський хаб допомоги працює для підтримки родин з дітьми та захисту їхніх прав. Родина Ірини з двома синами Богданом та Єгором є постійними відвідувачами хабу, з перших днів його відкриття у грудні 2023 року. Їхня надихаюча історія збудована зусиллями мами, допомогою бабусі, стараннями дітей та неймовірною роботою працівників Херсонського хабу.

Я вперше долучаюсь до цієї діяльності як прес-секретар, з гордістю та наснагою.    Протидія домашньому насильству  успішно та комплексно, дійсно неймовірно професійно та потужно,  реалізується в Херсоні  з 2018 року, що дозволяє постраждалим жінкам стати вільними, сильними, самостійними та починати нове краще життя. Це стало можливим завдяки Притулку, який створено  за підтримки Представництва Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні (UNFPA Ukraine) в рамках проекту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства». 

  БезТебеНіяк! На полі інформаційного бою Замість крил душа оперилася у тривогу -  чорний крук снаряду присів на чужім даху, тур ракети когось настромив на смертельні роги. Ну а я... Я свідок , застряглий у попелі днів, вдячний свідок, чий світ обваливсь, потонув, згорів. ( Альона Маляренко, херсонська письменниця, журналістка, блогер)   Хтось процитував Ліну Костенко:  «Гуманітарна аура нації». Які магічні слова… сьогодні я їх розумію як атмосферу на зібранні українських журналістів. 

Стаття основана на свідченнях херсонців,  що пережили окупацію (з відкритих джерел у соцмережах).  1. Війна   і ціннісні трансформації суспільних відносин в Україні - Цінність мужності  та сміливості як основа самопорятунку.  Окупація Херсонщини зміцнила, згуртувала та проявила людей: сміливі та мужні акції протесту з перших днів окупації, мітинги перед озброєними до зубів  окупантами продовжувались досить довго, попри насильницкі дії окупантів.    - Цінність солідарності, взаємо підтримки та синергії.  В перші дні березня люди йшли пішки в центр міста, на площу Свободи (наш Майдан), і коли почули  автоматні постріли, не розбіглися, не повернули назад,  а лише пришвидшили крок у напряму тих пострілів, до центру міста. Перелякані очі окупантів, коли  перед ними скандувало море людей, видавали, що страшно було саме русо-фашистським загарбникам, а не окупованим жителям вільної України.   - Цінність  нових лідерів.  Першим, хто підняв місто після ступору перших дній війни, став зов

  Моє звернення у Великдень  Бог Отець, Бог Син, Бог Дух святий, я звертаюсь до Тебе у Великдень  з моїм найголовнішим Пасхальним проханням, молитвою, мольбою: допоможи, Господи, який воскрес, щоб хоча б один російський солдат  зрозумів людську правду  та вивів за собою  з моєї української землі всіх до єдиного окупантів, і почав прямо сьогодні.  І щоб більше не знадобився український контрнаступ, тому що вороги побіжать геть самі,  щоб вся наша земля в кордонах 1991 року була звільнена від рашистів,  і нехай  жоден захисник України більше не буде убитим, як і жоден цивільний беззбройний українець більше не загине під бомбами русофашистських загарбників.  Господь, я написала мое Обращение к русскому солдату, в котором  я обращаюсь к ним  на русском языке – к российским солдатам  всех званий и рангов. Я  - украинка, гражданка Украины, живущая в свободной стране  Украине, я русская по национальности отца – коренного сибиряка,  русская по месту рождения в городе Тюмени, русская по родно

Різнобарвні чарівні камінці з Середземного берега Калабрії, що на півдні Італії, в маленькому селі Фьюме Фреддо, що означає "холодна ріка" - ця гірська річка просто посеред села тече з високої гори і впадає в море прямо  серед пляжу, а саме село затишно згорнулося теплим кошенятком між високою горою та безкінечним лазурним узбережжям. Я збираю ці камінці кожного дня, щоб вибрати найдорожчі і взяти з собою в зворотню довгоочікувану подорож, в дорогу додому, в Україну, в Херсон, в свій дім на березі Дніпра, там складу з них візерунки в кожній кімнаті на згадку та на подяку моїй гостинній сонячній Італії, яка пригріла мене в холодні роки страшної війни...  Шлепки и морские камешки.  Выхожу на берег Средиземноморья.  Похожу по морскому бережку в своих шлепанцах, потом босиком, и не могу глаз оторвать от морских камешков -  радужный привет моря. Иду сначала по каменному песку - мельчайшим каменным печинкам,  но  ближе к волнам они становятся все крупнее, и на самой кромке вод и су