Галина Бахматова. Література і життя

"Вечірнє сонце, дякую за день, за цю потребу слова, як молитви"   (Ліна Костенко) Природа. Довкілля. Екологія. Наші степи, ліси, Олешківська пустеля, Кінбурнська коса, Дніпро, плавні, Чорне та Азовське моря, озера, насичене духмяним різнотрав'ям  повітря – все це мирне,  беззбройне, наївно  відкрите кожному. Беззахисне перед гарматами, ракетами  та градами, тендітне перед зброєю орків – нелюдей. Так само, як і мирні неозброєні  жителі Херсонщини – вони теж  беззахисні перед окупантами з автоматами навперейми. Але ж люди можуть виїхати, евакуюватись, стати біженцями або ВПО. А природа не може зійти зі свого місця – вона укорінена в нашій землі. Вона безпорадно  терпить всі знущання та тортури руссо-фашистських загарбників, вона потроху розчиняється від болю, вона безмолвно вмирає в гестапівських камерах кривавої русні. Окупанти-канібали  в Херсонській області  не задовольнялись стражданнями людей, їм мало було замордувати тисячі домашніх тварин, вони ще замучили і природу.

Так довго та повільно пишу цю арт-рецепцію херсонки у вигнанні  про створіння та  чудасії херсонців, як з окупованого міста, так і  звідусіль  по всьому світові;  так ретельно насолоджуюсь маленькими деталями на папері, картоні, тканині, на  кахельних плитках, на шпалерах. Разом ці сотні об'єктів  склалися в живий пазл виставки сучасного мистецтва  «Херсон inside/outside», яка понесе славу про наше достославне місто по всіх паралелях та меридіанах, по селах та вєсях, «по миру пойдет»  - але не просити,  а надавати, дарувати, підтримувати, визволяти! Ця виставка  -  це голос Херсона, це  свідчення Таврії, це заклик Причорномор'я, це солідарність херсонської громади, це діалог одного маленького міста на Дніпрі з усіма іншими містами світу: дивіться, я живу, я чекаю, я вірю, я творю. Омріяна свобода Херсона  живе в історії українських визвольних змагань, які тривають вже на підступах до наших околиць. І слово Херсона залишиться в культурному живому діалозі, де воно буде почуте,

Моновистава Артура Сумарокова «Деколонізуй сам  себе»  з усією повнотою щирості  розповіла історію – приватну  та глобальну.  Відповіді на питання: «Як він вибрався з окупації?»  та «Як з’явилась ця постмодерна інтерактивна провокаційна сповідальна моновистава в жанрі  постдрами?» – виявились тісно пов’язаними. Ба більше - відповідь лише одна: НЕСТЕРПНО! Просто стало зовсім нестерпно жити і не творити.